Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
Записи за месяц: Июль
13:27 

про прогулянку та скайп з Джимом

камешек в космосе
нарешті старпом погуляв, для цього декому треба було приїхати з Сум, щоб випхати мене з дому у цю спеку)) більше фоточєк буде скоро, бо вони як завжди не на моєму телефоні.
але трохи буде.
камінчики і клумби парка Горького





про скайп)



@темы: "немає інстаграму вибачайте", "к/с", "джим та спок заєчкі"

11:27 

Фотосет Amok Time або я трошки вмер

камешек в космосе
сайт trekkerscrapbook.com/ регулярно мейк мі краінг
тому що це просто я не знаю. яке там порно, не смішіть. оце вогонь справжній. Шановний докторе, де мій тріокс, я вже наче на Вулкані.





і наостанок ота сама гіфочка.

rs756.pbsrc.com/albums/xx201/mluckw/GIFs/28bf8d...

@темы: "стар трек" "соу факінг хот", "к/с", "джим та спок заєчкі"

03:23 

Що б я без тебе робив, Спок // скетчівраження

камешек в космосе
треба частіш практикувати скетчення зі скрінів бо це цікаво






@темы: "джим та спок заєчкі", "к/с", "малювання", "немає інстаграму вибачайте", "стар трек"

01:49 

За межами всесвіту

камешек в космосе
ну от ми втрьох, я, Наташа (по скайпу) та Спок подивились "За межами всесвіту" і воно було чудово)

трохи компроматних приватних фоточек






оце вже більш схоже на якійсь вірт кхехе

@темы: "джим та спок заєчкі", "стар трек", "немає інстаграму вибачайте", "к/с"

23:01 

накриває з варп-швидкістю, або мій перший шарнірний Спок

камешек в космосе
ну... я не очікувала від себе) бачила щось таке по іншим фендомам раніше, але в руках ніколи не тримала. Перлась по іграшковим ентерпрайзам, і в мене таки він є - а про ляльки думала - та ну годі, нащо мені це.

аж поки не побачила (і помацала усіляк!) живих справжніх кіркоспоків Danielle Silver . Це передається через повітря, або через тактильний телепатичній лялькоконтакт - космос знає, але ось, вчора до мене приїхав коммандер в усій своїй красі (серйозно, дуже класний, не лише тому що інших норм варіантів не знайшла) - а за місяць прибудуть Джим (з власним стільцем, кхехе. точніше одним їм зі старпомом на двох) та Прайм Спок.

Ось фоточек який у мене тепер сидить заєчка



Ще я упоролась та пошила йому вулканську робу зі шкарпетки, вона затовста та страшна як трібл для клінгона, але перший млин наче має бути комом))



поки не приїде Джим треба йому зробити екранчик зі скайпом, хай спілкуються.

А стосовно Прайм Спока... мені прям дуже болить що він буде без Джима, ну, скайп звісно варіант, але я хочу дуже сильно заморочитись, призвати свої руки з дупи куди треба, згадати усю свою любов до скульптури та наваять з полімерки . тіло таке собі - як іграшкове, з каркасним остовом та незйомним одягом... можливо забагато хочу, але я спробую. може буде трохи страшненький. але то певно краще ніж нічого)

@темы: "стар трек", "к/с", "верещу від захвату"

12:46 

про мову

камешек в космосе
я точна не знаю що сталось. Коли. хоча ні, коли - я все ж таки знаю. Коли в мене з'явилась подруга, для якої ця мова перша. Я вважаю повагою до співрозмовника спілкуватись тією мовою, що йому ближча, якщо ти сам її знаєш достатньо, звісно. Це був чи не перший мій такий досвід. Ще, не знаю чому, пісні пішли писатися лише українською. без вийнятків. Остання, що була російською - це "Чанг", понад два роки тому. "Кит" усе ж таки був перекладений та зажив справжнім життям.

я не дуже люблю поняття "рідна мова". рідна мова - з якою я виросла. І їх дві. Моя перша - російська, але я не відчуваю її як скарб. Це мова, якою я відхаркую свої болючі вірші, що не заспіваю ніколи. Бо це не музика. Це мова, якою я лаюся на незнайомців, обурючись зненацька. Це мова, якою в лікарні мене питали, як звуть, виводячи з наркозу. Є вірші Гумільова та Блока, проза Купріна та Буніна, еге ж. Але там справа не у мові, воно чіпляє цілком.

А українська - для мене скарб. Я читала "Гаррі Поттера" росменівського, і це був наче потік інформації. Добре, цікаво, дякую мама Ро, але ти не підіймаєш голову після кожного п'ятого абзацу з воланням "МЕРЛІНЕ ЯК НЮХЛЕР ВІЗМИ ГАРНО". Я вперше взяла "Казки Барда Бідла" українською після цього, і це було відкриття. Я не можу порівняти з орігіналом, і на біса воно мені не треба, бо навіть якщо воно КРАЩЕ, я хочу саме цей варіант.

Дізнавшись що таке ІDIC, я цілком для себе це прийняла та буду намагатись усе життя сповідувать. Різноманіття прекрасне і робить всесвіт таким безмежним. Але усі прояви агресії та нетерпимости, треба пам'ятати, то не "прояви різноманітності", то навпаки прагнення його загарбати, розчесати гребінцем щоб не висовувались. Тому я за розвиток і взаємоповагу і у мовних питаннях. Дуже шкода, невимовно шкода, що ми маємо таку дику ситуацію, що кріниться у різні боки - від ярого націоналізму, де гарні ідеї все одно змішуються з агресією, до повного знецінювання всього свого рідного та відмови від нього. Ця ситуація трохи йде на краще, я вірю. У моєму дитинстві чому я мало читала українською? Бо не було того, що б мене зацікавило. До серйозних творів класиків я була не готова, казки не зацікавлювали, гарної фантастики, фентезі або підліткових книжок просто не було. Тобто не було і вибору. А читати хотілось завжди. Трохи змінило, точніше, у певний час ДУЖЕ змінило як не дивно сказати, телебачення, зарубіжні мультики, що перекладали українською. Я їх дуже полюбила, та навіть коли бачила переклади вже російською, вони мені "не заходили". Не те. Це був перший крок...

Мені насправді хочеться більше спілкуватись. Шкода що у цьому є якась подія, і для самого тебе і для оточуючих. Я не хочу щоб цьому дивувались, вважали політичним чи щось таке. Якщо носії мови не будуть нею розмовляти, співати, писати - вона помре. А нас не так вже й багато у процентному відношенню до мілліардів Землі. Це не якійсь маніфест. Як раз навпаки.

Ще мені сподобалась думка про те, що краще починати та говорити не дуже добре (грамотно та ін), ніж не говорити ніколи. І це так. Бо прогрес лише у дії. Соромно бути шовіністом, знецінювати СВОЄ, а намагатись його осягнути - не соромно.

Я дуже довго думала про те, що треба шукати десь місце, кудись їхати та щось таке. Але більше року тому, та я лише укріплююсь у цих думках, я зрозуміла що хочу все життя прожити саме тут. Якщо не у цьому житті мені летіти у космос (я ще сподіваюсь реінкарнувати у астрофізикиню або космонавтку, егеж) - то я хочу бути тут. Це мій дім, мій Шир, і я хочу, щоб якщо мене будуть колись згадувати, за піснями чи чимось ще, то не забували, звідки я.

можливо, це одне з найважливіших розумінь, що я наразі маю.

@темы: "дім", "роздуми", "українська"

11:50 

про дайрісправи

камешек в космосе
... дивлюсь от у людей у профілях, - щоденник ведеться з... 2008-2009 наприклад. Та він реально ведеться, записів купа та регулярні. Я не те що сталкерю. Просто згадую як це було у мене... Я теж зарегилась уперше на дайрях року у 2009, коли почала сидіти на форумах та побачила що щось цікавеньке коїться у закритих спільнотах та у особистих щоденниках моіх тогдашніх знайомих. То був інший аккаунт, я вже забула туди доступ. Я теж вела якийсь час... але то був дурний період подвійного таємного фанатського життя, без жодної развіртуалізації. це насправді дурість. я втрачала людей і себе саму, але зараз не про це. Ведення щоденника припинилось певно за рік, коді коли я вирішила що от зараз я буду нормальною та від цього всього відійду. Все було видалено. Потім я намагалась завести лайвджорнал, але він теж багато не прожив, а коли з'явився вк, то якось стало вже не дуже і треба. а ще твіттер. Я досі вважаю, що стислість - саме талантова сестра, тому активно його юзаю. Але все ж таки цікаво вести таку штуку. І я шкодую що це не стало звичкою, бо це цікаво перш за все для себе самої, ну і ще поспілкуватись. Зараз для мене дайрі перш за все заради спільнот, і це все дуже цікаво. Але гарно було б і з щоденником щось зробити... можливо це війде у якусь звичку. а може і ні. подивимось.

@темы: дайрісправи

побутові справи камінчика у космосі

главная